Хто є Вищою Владою згідно Рим. 13:1-7?
Після смерті апостолів керівні місця в Християнських
зборах зайняли амбітні, самолюбні та лукаві служителі, тож правдиве Християнство зазнало
великого занепаду (Дії 20:28-30). З того часу під впливом
сатани диявола релігійне духовенство вже так званого "Християнства"
задля самолюбної користі фальшиво трактувало, що політичні правителі отримують
свою владу від Бога Єгови. Саме на підставі
таких лукаво перекручених пояснень виникла доктрина «Боже право королів», згідно
якого католицькі папи та православні священники помазували королів та царів
володіти людьми. Протягом
багатьох століть володарі "Християнських" держав, уживаючи фальшиво
наданого їм права володіти, силою та страхом змушували простих людей віддавати
їм почесті та славу, а також проявляти свою лояльність і слухняність, не
дивлячись на величезну беззаконність їх приказів та вчинків, що противилися Божій
волі. Все це кидало велику зневагу на
Боже святе ім’я,
оскільки обманені духовенством люди втрачали віру в правдивого Бога, Котрий у їхньому
розумінні був відповідальним за правителів і їх беззаконня.
Сьогодні у так званому "Християнстві"
існує багато різних релігійних організацій, які мають між собою розбіжності в
розумінні Божого Слова, але розуміння питання "Хто є вищою владою",
згідно Рим. 13:1-7, у них залишається однакове, а саме, що "вищою владою"
є політичні правителі та урядники цього світу. Але чи правильним є таке заключення, згідно Святого Писання? Якщо так, то
чому уряди не живуть між собою в мирі та любові, як це було наказано робити
Божим слугам? (Мр. 9:50; Рим. 13:8-10)
Чому ведуть кровопролитні війни, змушуючи людей убивати одні одних, якщо закон
Єгови та Ісуса Христа забороняє це чинити? (Мт.
5:21, 22; 1 Ів. 3:15) Чому у різних, так званих "Християнських" державах, різні закони? Чому в Канаді, Франції,
Іспанії дозволено законом укладати одностатеві шлюби, а в Україні, Польщі, Росії заборонено? Чому закони Росії
забороняють діяльність свідків Єгови на
її території, називаючи їх екстремістською організацією, коли в той же самий
час у США і державах Європи закони дозволяють Свідкам Єгови проповідувати та
вивчати Слово Боже? Чому закони у
Великій Британії, Ісландії не змушують їх громадян у мирний час проходити військову
службу, а в Україні, Білорусії
та в багатьох інших державах військова
служба в мирний час є обов’язковою для їх громадян? Чи Божий закон різниться в
різних державах? Біблія каже, що Єгова є незмінний (Мал. 3:6). Його закони є незмінні для вірних християн, де б вони
не жили на Землі. Тому виринає логічне питання: "Котрій із тих держав Бог
дав силу встановити ті чи інші закони?" Якщо скажемо всім, тоді виринають
інші питання: "Де Єгова у Біблії заявив, що Він схвалює певне діло в одній
країні, і не схвалює в іншій? Чи є це можливим, аби Бог Єгова дав владу цим
різним державам установлювати права і закони, що противляться Його волі?"
Отже, усі ці логічні питання є беззаперечним
доказом того, що уряди цього світу не є встановлені Богом, а тому слова
в Рим. 13:1-7 не відносяться до них. Хто
ж тоді дав владу цим різним політичним правителям володіти на землі? Цю владу
їм дав сатана диявол, що є названий у Святому Писанні, як князь і бог цього
світу (Ів. 12:31; 14:30; 2Кор. 4:3-4;
Еф. 2:1-2.). Саме диявол, випробовуючи Ісуса Христа в пустині, обіцяв дати
Йому у володіння всі царства землі і славу їх, якщо Ісус поклониться йому, про
що читаємо в Мт. 4:8-10. Диявол є
володарем усіх людських правлінь, які існують сьогодні на землі, і саме він у
своїй організації дає владу правити людині певною державою, будучи при цьому
символічно представленим в Об. 13:2
через змія.
Отож,
розумним є заключити, що слова ап.
Павла, записані в Рим. 13:1-7, відносяться до властей в Божій організації. І в
цьому ми зможемо переконатися, розібравши поосібно кожен вірш за допомогою теократичної
літератури у світлі Слова
Божого.
"Нехай кожна людина кориться
вищій владі, бо немає влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені від
Бога." ̶ Рим. 13:1
"Нехай кожна людина кориться вищій владі…"
Хто ж
є тією "вищою владою" в Божій організації, котрій кожна "людина" (в оригіналі вжите
грецьке слово «ψυχὴ» [псіхі] ̶ душа)
повинна коритися? Святе Писання дає відповідь на це питання через книгу пророка
Ісаї, де ми читаємо такі слова: "Бо
Єгова ̶ наш суддя, Єгова ̶ наш
законодавець, Єгова ̶ наш цар; Він спасе нас." ̶ Іс. 33:22 (А.S.V.) Отже, кожен вірний християнин у першу чергу
повинен коритися Богу Єгові, адже саме Йому належить уся повнота влади, і до цього нас закликає ап. Яків у своєму посланні, кажучи: "Коріться,
отже, Богові..." – Як. 4:7. Цією "вищою владою" Єгова наділив
Свого Сина, а нашого Спасителя Ісуса Христа про що довідуємося зі слів молитви
самого Христа: "По мові оцій Ісус очі
Свої звів до неба й промовив: „Прийшла,
Отче, година, ̶ прослав Сина Свого, щоб і Син Твій прославив
Тебе, бо Ти дав Йому владу над тілом усяким, щоб Він дав життя вічне всім їм,
яких дав Ти Йому." ̶ Ів. 17:1-2. Також перед Своїм вознесінням на
небо Ісус промовив до апостолів: "…“Дана
мені всяка влада на небі й на землі." – Мт. 28:18. Стосовно цього ап.
Павло під натхненням Святого Духа говорить ще такі слова: "І яка безмірна велич Його сили в нас, що віруємо за виявленням
потужної сили Його, яку виявив Він у Христі, воскресивши із мертвих Його, і
посадивши на небі праворуч Себе, вище від усякого уряду, і влади, і сили, і
панування, і всякого ймення, що назване не тільки в цім віці, але й у
майбутньому. І все впокорив Він під ноги Йому, і Його дав найвище за все ̶ за
Голову Церкви" ̶ Еф.
1:19-22, а ще в іншому місці ми
читаємо: "…Коли Він каже, що все
підкорене, то ясно, що крім того, хто Йому підкорив усе. Якже
все Йому
буде підкорене, тоді й сам Син підкориться Тому,
що Йому
підкорив усе, щоб Бог був усім в усьому."
̶ 1 Кор. 15: 27-28.
Єгова нагородив досконалу вірність Ісуса Христа, посадивши Його праворуч Себе,
і таким чином зробив Його вищим за все ̶ головою
Церкви.
Далі апостол каже "…бо
не має влади, як не від Бога і влади існуючі встановлені від Бога".
Що то є за влади, котрі Бог Єгова "встановив"
(в оригіналі вжите грецьке слово «τάσσω» [та́ссо] ̶ ставити,
назначати, встановлювати) у Cвоїй
організації? У попередньому розділі цього послання ап. Павло показує, що Церква складається з
членів тіла Христового (Рим. 12:4, 5)
і з Ісусом Христом, як її Богом назначеною Головою (Кол. 1:18; Еф. 1:22) становлять Божу Теократичну організацію, де
кожен її член займає різну позицію та владу, призначену Єговою, як про це
читаємо: "Та нині Бог розклав члени
в тілі, кожного з них, як хотів. … А інших поставив Бог у Церкві по-перше ̶ апостолами,
по-друге ̶ пророками, по-третє ̶ учителями, потім дав сили, також дари
вздоровлення, допомоги, управління, різні мови." ̶ 1Кор.
12:18, 28. Варто зазначити, що апостоли також є включені у "вищу владу", адже саме їм Ісус Христос дав владу
встановити певні закони або правила
в Божій організації, зробивши їх таким чином правителями, настановам яких ап. Петро наголошував коритися всім вірним
християнам: "Коріться ради Господа
кожній людській установі: чи то цареві верховному володареві, чи то правителям,
ним посланим на кару лиходіям і похвалу доброчинцям." ̶ 1
Петр. 2:13 -14.
Ап. Павло, свідкуючи про владу, дану апостолам, каже: "Бо коли б я ще більш став хвалитися
нашою владою, яку дав нам Господь на збудування, а не на зруйнування ваше, то
не осоромлюсь." – 2 Кор. 10:8., а ще в іншому місці читаємо такі його слова: "Тому й пишу вам це, не
бувши поміж вами, щоб, коли прийду, не вживати строгости силою влади, яку дав
мені Господь на те, щоб будувати, а не руйнувати." ̶ 2 Кор. 13:10. Також
варто зазначити, що Ісус Христос дав владу апостолам, а пізніше їх учням
Тимофію та Титові назначати через покладання своїх рук служителів (наглядачів та їх помічників) у християнських зборах (Дії 14:23; 1Тим. 5:22; Тита 1: 5-9).
Таким
служителям також була дана влада в певних справах і до певної міри: пильнувати
за порядком та чистим поклонінням братів та сестер, духовно підкріпляти і
наставляли їх на шлях істини (1Петр.
5:1-3).
Усі брати повинні добре співпрацювати з такими старшими, які вірно ведуть їх у
служінні Богові. З приводу цього ап. Павло писав: "Прохаємо вас, брати: поважайте тих, які серед вас працюють і які
над вами в Господі старшують та на розум вас наводять. Шануйте їх у надмірній
любові за їхню працю. Живіть у мирі між собою." ̶ 1
Сол. 5:12-13.
"Тим
то, хто противиться владі, противиться Божому велінню, а ті, що противляться,
самі на себе суд стягають." – Рим.
13:2
Звернімо увагу на чіткі, конкретні слова: "Тим
то, хто противиться владі,
противиться Божому велінню…" Не сказано у цих
словах до певної міри або відносне
противлення владі, але сказано однозначно і ясно, що будь-який спротив
настановам влади ̶ це є спротив Божому велінню. Немає оправданої
причини для вірного християнина противитися наказам, вказівкам і законам, котрі
є дані Божою владою. Знаючи ж закони урядів, ми можемо з певністю сказати, що
слова цього вірша не відносяться до них, адже їхні закони часто противляться
законам Божим. Вірні християни, аби угодити Єгові, повинні противитися таким
законам, адже їх автором є диявол (Як. 4:7).
Читаємо далі: "…а ті, що противляться, самі на себе
суд стягують". Чий же "суд"
(в оригіналі вжите грецьке слово «κρίμα» [крьй́ма] – рішення суду,
вирок, осуд) стягують? Людський? З певністю, що не людський. Ніякий чоловік
у Божій організації чи поза нею не має права судити того, хто перебуває в
організації, як про це читаємо:
"Ось чому немає тобі оправдання, хто б ти не був, о чоловіче, що судиш; бо
в чому судиш іншого, ти сам себе засуджуєш: чиниш бо те саме, що судиш; … Чи
думаєш про те, о чоловіче, ̶ який судиш тих, що таке чинять, а сам
таке робиш, ̶ що ти суду Божого уникнеш? ̶ Рим. 2:1, 3 а
ще є сказано: "Один Законодавець і
Суддя, що може спасти й погубити. А ти хто такий, що осуджуєш ближнього?" ̶ Як.
4:12. Отже
слова: "ті,
що противляться" стосуються без винятку
кожного члена земної Божої організації, і про це засвідчує ап. Павло, кажучи: "Покладаюсь на вас у Господі, що не думатимете нічого іншого, а
хто колотить вами, понесе свій осуд, хто б він не був." – Гал. 5:10. Тому ми повинні зробити висновок, що "суд", згаданий у Рим. 13:2, є
судом Єгови, який Він виконує над Своєю
організацією через її Голову, Ісуса Христа, та тих,
кого Господь назначив для цієї справи: "Бо настав час почати суд від
Божого дому; коли ж він від нас розпочинається, то який кінець буде тих, які не
коряться Божій благовісті?" ̶ 1 Петр. 4: 17.
"Бо
володарі ̶ пострах не на добрі діла, а на злі. Хочеш не
боятися влади? Роби добро, і матимеш похвалу від неї." ̶ Рим.
13:3
"Бо
володарі – пострах не на добрі діла, а на злі".
Чи є розумним припустити, що земні
володарі є пострахом для беззаконників, які чинять хоча б один з нижче
наведених гріхів: "Учинки тіла
явні, то є: перелюб, нечистість, розпуста, ідолослуження, чари, ворожнечі,
сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, завидки, п'янство, гулянки
й подібне до цього. Я про це попереджую вас, як і попереджав був, що хто чинить
таке, не в спадкують вони Царства Божого!" ̶ Гал. 5:19-21. Можемо з певністю сказати,
що політичні влади не є пострахом для тих, хто це робить. Вони швидше самі є тими, хто безсоромно практикує це. Хто ж тоді авторитетно попереджає
християн про те, що такі беззаконня не дозволять увійти в Боже Царство? Уповноважений
Господом апостол Павло ̶ один із тих, хто належав до тих "вищих властей".
Далі апостол каже: "…Хочеш не боятися влади? Роби добро і
матимеш похвалу від неї". Свідки Єгови, котрі
проголошують день помсти Бога Вседержителя, отримують похвалу від правителів
цього сатанинського світу за таку достойну працю? Звісно, що НІ! У багатьох
країнах світу влади чинять явні перешкоди або забороняють взагалі та дико
переслідують вірних Свідків Єгови. Тому з певністю можемо бути переконані, що
згаданою владою в третьому вірші є Ісус Христос і ті, кому в Божій організації
була дана влада викорінювати злі вчинки і похвалювати добрі. Яскравим прикладом
такого заключення є слова ап.
Павла, який каже: "Тому не судіть
передчасно нічого, аж поки не прийде Господь, що й висвітлить таємниці темряви
та виявить задуми сердець, і тоді кожному буде похвала від Бога.";
"Похваляю ж вас, браття, що ви все моє пам'ятаєте, і заховуєте так
передання, як я вам передав."
̶ 1 Кор. 4:5; 11:2, а ще в
іншому місці він пише: "Ми з ним
послали брата, якого за Євангелію усі Церкви хвалять." ̶ 2
Кор. 8:18; 9:1-3.
"Бо
володар ̶ Божий
слуга, тобі на добро. А як чиниш ти зле, то бійся, бо недармо
він носить меча, він бо Божий слуга, месник у гніві злочинцеві!" ̶ Рим.
13:4
"Бо
володар – Божий слуга, тобі на добро". З
усього вище прочитаного і сказаного, ми переконалися, що сатана і його володарі
не є Божими слугами для добра вірних християн. Єгова не
дав влади сатані, ані будь кому іншому з його організації бути виконавцем
покарання злочинців у Божій організації. Тому цей вірш стосується влади, яку
Єгова встановив у Своїй організації для добра тим, що є послушні Йому, і на суд
та покарання тих, що чинять беззаконня.
Читаємо далі: "…А